Триває четвертий рік

Триває четвертий рік з початку повномасштабного вторгнення і дванадцятий рік війни України проти російської імперії. Мужність і героїзм українських воїнів дозволили зберегти країну, але ми зазнали неймовірно важких втрат, втрат найкращих людей, втрат території.

На тлі надскладної ситуації на фронті останнім часом зачастили заяви й коментарі, які викривляють історичні події, відволікають увагу від життєво важливих пріоритетів захисту країни. Однією з таких "узгоджених" тем стала окупація Криму. Чергову заяву, що "ми могли захистити Крим , але не отримали наказу", зробив командувач ВМС України Неїжпапа.

Правда про ті трагічні події не вписується в розтиражовані наративи й "політично вивірені акценти". За планами кремля окупація України повинна була відбутися ще на початку 2014 року. Деталі захоплення нашої країни міжвидовим угрупованням військ були відпрацьовані на стратегічних навчаннях збройних сил рф і Білорусі "Захід-2013" ще у жовтні 2013 року.

Першим плацдармом у загарбницьких планах кремля був визначений Крим. 20 лютого 2014 року, коли на Майдані лилася кров героїв "Небесної сотні", скориставшись безвладдям, хаосом та масштабними кризами, що охопили нашу країну, російські війська почали захоплення півострова. Замість організації оборони України, президент, керівники Кабінету Міністрів, Міноборони, СБУ, МВС, розвідки, внутрішніх військ, ГПУ, міністерств, багатьох державних установ та місцевих адміністрацій втекли до ерефії та почали всіляко сприяти військовій агресії проти власної країни.

Напередодні агресії чисельність усіх російських збройних формувань становила 3,4 мільйона. Із них – близько мільйона налічувала російська армія. Два мільйони чоловіків, які пройшли військову службу, перебували у військовому резерві, готовому до негайного застосування. Для реалізації окупаційних завдань кремль активно готував численні парамілітарні козацькі та ветеранські організації. До 2014 року було завершено реформування та переозброєння збройних сил рф, які путін обкатав в ініційованих ним же локальних військових конфліктах.

Триває четвертий рік з початку повномасштабного вторгнення і дванадцятий рік війни України проти російської імперії. Мужність і героїзм українських воїнів дозволили зберегти країну, але ми зазнали неймовірно важких втрат, втрат найкращих людей, втрат території.

На тлі надскладної ситуації на фронті останнім часом зачастили заяви й коментарі, які викривляють історичні події, відволікають увагу від життєво важливих пріоритетів захисту країни. Однією з таких "узгоджених" тем стала окупація Криму. Чергову заяву, що "ми могли захистити Крим , але не отримали наказу", зробив командувач ВМС України Неїжпапа.

Правда про ті трагічні події не вписується в розтиражовані наративи й "політично вивірені акценти". За планами кремля окупація України повинна була відбутися ще на початку 2014 року. Деталі захоплення нашої країни міжвидовим угрупованням військ були відпрацьовані на стратегічних навчаннях збройних сил рф і Білорусі "Захід-2013" ще у жовтні 2013 року.

Першим плацдармом у загарбницьких планах кремля був визначений Крим. 20 лютого 2014 року, коли на Майдані лилася кров героїв "Небесної сотні", скориставшись безвладдям, хаосом та масштабними кризами, що охопили нашу країну, російські війська почали захоплення півострова. Замість організації оборони України, президент, керівники Кабінету Міністрів, Міноборони, СБУ, МВС, розвідки, внутрішніх військ, ГПУ, міністерств, багатьох державних установ та місцевих адміністрацій втекли до ерефії та почали всіляко сприяти військовій агресії проти власної країни.

Напередодні агресії чисельність усіх російських збройних формувань становила 3,4 мільйона. Із них – близько мільйона налічувала російська армія. Два мільйони чоловіків, які пройшли військову службу, перебували у військовому резерві, готовому до негайного застосування. Для реалізації окупаційних завдань кремль активно готував численні парамілітарні козацькі та ветеранські організації. До 2014 року було завершено реформування та переозброєння збройних сил рф, які путін обкатав в ініційованих ним же локальних військових конфліктах.

Триває четвертий рік з початку повномасштабного вторгнення і дванадцятий рік війни України проти російської імперії. Мужність і героїзм українських воїнів дозволили зберегти країну, але ми зазнали неймовірно важких втрат, втрат найкращих людей, втрат території.

‏‎

На тлі надскладної ситуації на фронті останнім часом зачастили заяви й коментарі, які викривляють історичні події, відволікають увагу від життєво важливих пріоритетів захисту країни. Однією з таких "узгоджених" тем стала окупація Криму. Чергову заяву, що "ми могли захистити Крим , але не отримали наказу", зробив командувач ВМС України Неїжпапа.

‏‎

Правда про ті трагічні події не вписується в розтиражовані наративи й "політично вивірені акценти". За планами кремля окупація України повинна була відбутися ще на початку 2014 року. Деталі захоплення нашої країни міжвидовим угрупованням військ були відпрацьовані на стратегічних навчаннях збройних сил рф і Білорусі "Захід-2013" ще у жовтні 2013 року.

‏‎

Першим плацдармом у загарбницьких планах кремля був визначений Крим. 20 лютого 2014 року, коли на Майдані лилася кров героїв "Небесної сотні", скориставшись безвладдям, хаосом та масштабними кризами, що охопили нашу країну, російські війська почали захоплення півострова. Замість організації оборони України, президент, керівники Кабінету Міністрів, Міноборони, СБУ, МВС, розвідки, внутрішніх військ, ГПУ, міністерств, багатьох державних установ та місцевих адміністрацій втекли до ерефії та почали всіляко сприяти військовій агресії проти власної країни.

‏‎

Напередодні агресії чисельність усіх російських збройних формувань становила 3,4 мільйона. Із них – близько мільйона налічувала російська армія. Два мільйони чоловіків, які пройшли військову службу, перебували у військовому резерві, готовому до негайного застосування. Для реалізації окупаційних завдань кремль активно готував численні парамілітарні козацькі та ветеранські організації. До 2014 року було завершено реформування та переозброєння збройних сил рф, які путін обкатав в ініційованих ним же локальних військових конфліктах.