Микола Голомша,
заслужений юрист України
У червні голова Національних зборів Франції Клод Бартолон відмінив візит своїх колег — французьких парламентаріїв — до Москви на засідання російсько-французького комітету Росія-Франція. Передувало цьому започаткування Кремлем “чорного списку” нев’їзних” осіб з інших країн.
До списку ввійшов член делегації, очільник групи соціалістів Бруно де Ру. Категорична позиція Бартолона була позитивно сприйнята у французькому суспільстві.
Однак, за місяць французькі депутати знову збираються до Москви. Правда, цього разу їде опозиційна делегація у складі 10 осіб. В основному (8 осіб) сенатори представляють республіканців, яких очолює колишній Президент країни Ніколя Саркозі (до речі, він знову збирається боротися за пост глави держави). Серед членів делегації є як друзі Путіна, наприклад, член комісії з європейських прав Ів Поццо ді Борго, так і просто симпатики російського диктатора.
Після відвідин Москви французькі парламентарії побувають у Криму. Очевидно, що їх не надто сильно обходить те, що Франція є однією з головних країн, які протистоять путінській Росії і те, що особи, які ігнорують європейські правила, теж підпадають під певні санкції. В даному випадку це стосується більше росіян, але факт морально-психологічного дискомфорту у власній країні цю групу сенаторів, очевидно, не хвилює. Тому вони запланували зустрічі з місцевою (їх не коробить загальновживане визначення — окупаційною) владою та представниками місцевих меншин. Мабуть, пропозиція Кремля щодо поїздки була настільки сильно “аргументована”, що всі інші аргументи просто не сприймаються.
Звичайно, на тлі загальної кількості французьких парламентаріїв (понад 550 у складі Національних зборів і більше трьохсот у Сенаті) 8 республіканців Саркозі з двома сенаторами, що приєдналися до компанії, не роблять погоди ні у Франції, ні, тим більше, у Європі. Але це є правильним лише в тому випадку, якби делегація направлялась до будь-якої країни, окрім …Росії.
Кремль поїздка не цікавить з якогось там практичного боку. Зрозуміло, що користь від них мізерна. Але роздути комунікаційно сам факт поїздки як вияв уваги Європи, зокрема, Франції до Криму, а відтак до Росії, там зуміють просто феєрично. Так, що навіть самі делегати повірять у масштабність свого задуму.
Свого часу видатні французи вже ставали жертвами радянської пропаганди і окозамилювання. Достатньо згадати Андре Жида, Луї Арагона, Анрі Барбюса…
Але в 30-ті роки минулого століття, на хвилі революційності, яка охопила Європу, важко було розібратись в хитросплетіннях революційної романтики та комуністичного цинізму.
Вибір соратників Саркозі цілком свідомий і прагматичний аж до публічного цинізму. Тому і відношення до них з боку держави Україна має бути також цілком прагматичним. Як мінімум, вони мають стати персонами нон грата. Як максимум — проти них має бути порушене кримінальне провадження за порушення українських законів.
Головне для України — не закривати очі на події, які відбуваються на території держави і проти волі держави.
Post Views: 212